Не Рейн, не Волга, не Дніпро, не Вісла —<br />
Його сховає вічності ріка.<br />
Прощай — неокласичну руку стисла<br />
Після Європ досвідчена рука.

Десь Дорошкевич з ним вітався кисло,<br />
Не раз скубла десниця Десняка.<br />
Кінець! Мечем дамокловим нависла<br />
Сувора резолюція ЦК.

Дарма, що він, у піджаку старому,<br />
Пив скромний чай, приходячи додому,<br />
І жив працьовником з юнацьких літ, —

Он муза аж здригнулась, як почула,<br />
Що ті переклади з Гомера і Катулла<br />
Відродять капіталістичний світ.

1926. Юрій Клен. СПОГАДИ ПРО НЕОКЛАСИКІВ. Мюнхен, 1947, с. 23.