З циліндром у руці зайшов він в ательє<br />
Що в вищих сферах тон на моди задає<br />
Диктатор комерсант що творить все таке нам<br />
Здіймав там голови шикарним манекенам

Пливли туди й сюди стострумені юрби<br />
I тіні по землі стелили безлюбовні<br />
А в темні небеса озер сяйливих повні<br />
Злітали зграї рук мов білі голуби

Я завтра попливу до дальньої Америки<br />
I вже не повернусь вілтіль<br />
Як збагатять мене оті ліричні прерійки<br />
По рідних вулицях водить незрячу тінь

Нехай із Індії вертається солдат<br />
Розпродав спекулянт душі моєї жевриво<br />
А я у модному засну собі під деревом<br />
Де мавпи і птахи безгамірні сидять

I манекени тут хто фрак а хто маніжку<br />
Замовив лорд якийсь не викупив і вмер<br />
Із себе скинули й значну діставши знижку<br />
Він одягнувсь неначе мільйонер

На вулиці роки<br />
Ішли мов каторжани<br />
Заковані в кайдани<br />
Дивились на шибки

I дні якісь були вдовецькі високосні<br />
Криваві п'ятниці з суботами навпіл<br />
Тягучі поминки а небеса незносні<br />
Весь час лили дощі циганські і сліпі

В осінньому порту під вітру вокалізи<br />
Як руки юрб вплелись у листопад лісів<br />
Поставив він на палубі валізу<br />
I сів

Вже океан йому вологі поцілунки<br />
У пелехи ліпив навіюючи ляк<br />
А з емігрантів хто тягнув до міста руки<br />
А хто ридаючи навколішках закляк

Він довго ще дививсь як береги вмирали<br />
Лише дитячий десь кораблик ледве мрів<br />
Букетик упустив на воду хтось недбалий<br />
I океан увесь буйнуючи зацвів

Хотілось би йому щоб той букет світивсь<br />
Десь серед інших хвиль між зграй рибок танечних<br />
Та вже із пам'яті відкільсь<br />
Став ткатись килим-безконечник<br />
Минулих мучених років

Щоб потопить мов бліх тих ткаль неприторенних<br />
Допитливих на всі гріхи святош<br />
Він з морем заручивсь як дож<br />
Під гук новітньої безмужньої сирени

О море ринь у ніч До ранньої доби<br />
Акули зирили жадібними очима<br />
На трупи днів що їх черва зірок точила<br />
Між бурхотом валів і скалками клятьби