я прощаюся з морем в цифровому форматі<br />
я прощаюся з небом у безформному небі

я прощаюсь з усім що збирався почати<br />
а проте не почав ну бо нафік то треба

я прощаюся з тим що почав і закінчив –<br />
це тепер лише час позмиває і витре

я прощаюсь з віршами іще одним віршем<br />
а з вітрами прощаюся зустрічним вітром

я чекаю на зірку у барвах абсенту<br />
щоб злетіти із нею в поля полинові

я прощаюся з малопомітним акцентом<br />
майже в кожній строфі майже в кожному слові

із собою самим я давно попрощався –<br />
і прокляв себе сам і простив і прославив

я залишусь як спогад із хімії щастя<br />
як гіркий післясмак у нефритових травах