Хто ти, стара, скажи нам? Ти тінь чи ти людина?<br />
Тюрбан на білій вовні, кістляві босі ноги.<br />
Чом прапор наш вітаєш, уставши край дороги?

(Під соснами рідкими у Кароліні йшли ми,<br />
I от ти вийшла, чорна, з похиленої хати,<br />
Де вів до моря військо наш генерал завзятий).

"Літ сотня, пане, буде, коли недобрі люди<br />
Мене в батьків забрали на муки та на горе,<br />
Як лютий рабовласник повіз мене за море... "

Лиш це вона сказала — і цілий день стояла,<br />
Хитаючи тюрбаном, поводила очима<br />
I прапори вітала, що пропливали мимо.

Що знаєш ти, о жінко, стара, страшна чужинко?<br />
Чом ти своїм тюрбаном здивовано хитаєш?<br />
На те, що бачиш нині, чи те, що пам'ятаєш?



Переклад В. Мисика