Джміль про сонечко гуде
Джміль про сонечко гуде
Коли надворі дощ іде,<br /> у нас на підвіконні<br /> важкий мохнатий<br /> джміль<br /> гуде —<br /> велика тепла соня.
Вже другий рік<br /> літує він<br /> у наших чорнобривцях,<br /> ласує медом лісовим,<br /> на сонці гріє крильця.
А у негоду на вікно<br /> я зву джмеля до себе,<br /> бо звик до нього вже<br /> давно,<br /> як до квіток і неба. І
І хай надворі<br /> дощ іде,<br /> шибками<br /> вітер дзвонить —<br /> мій джміль<br /> про сонечко<br /> гуде<br /> мені на підвіконні