1. Богиня Аттіки в прозорому одінню,<br />
Елладо радісна, твій люд мене створив;<br />
Безсмертний жар несла я смертному створінню,<br />
До вогких уст земних я надила богів.

2. У шаті жалібнiй, дитя покірне Сходу,<br />
Я полюбила дах убогого житла,<br />
На ваших берегах, о галілейські води,<br />
В росі господніх сліз я серцем проросла.

1. Мій сміх божественний торкає темні вії,<br />
Тривогою жаги горить очей блакить,<br />
Твій мед, о Пристрасте, із уст бездумних віє,<br />
I тіло осяйне твій промінь золотить.

2. Зітхання й тягота життя моє окрили,<br />
Для зранених сердець відрада й супокій,<br />
Від тягарів земних мене підносять крила<br />
Туди, де жде мене жених небесний мій.

1. Парoським мармуром плечей моїх звабливих<br />
Манила я серця для радості й утіх,<br />
I в круговім танку, і в іонійських співах<br />
Кіпріду славила на учтах голосних.

2. Блажен, хто хилить слух на голос мій побожний,<br />
Блажен, хто молиться, не встаючи з колін,-<br />
О небо — книга з тих, що зрозуміє кожний,<br />
Коли лише любив, коли лиш плакав він.

1. Ерот, мене Ерот владичною рукою<br />
З дитинства ще повів у почеті своїм,<br />
I відтоді жага стрілою золотою<br />
Іскриться і тремтить в цім серці грозовім.

2. Саронських пестощів, ні конвалiй, ні рожі<br />
Не відало моє задумане чоло,-<br />
Лиш квіту вічності я знала барви гожі<br />
Містичні пахощі і золоте стебло.

1. Котурни скинувши для дії хорової,<br />
Як Артеміда, я на Фрігії горах<br />
Водила ігрища, і кликала "Евое",<br />
I вина пінила на запашних устах.

2. Заступниця усім і пристань нещасливим,<br />
Як лілія бліда у затінку садів,<br />
Струмила я свій чар, і непорочним дівам<br />
Була я захистом в години тихих снів.

1. В священній Аттіці на побережних кручах<br />
Під іонійський гімн і хвиль гучний привіт —<br />
Він розцвітавсь по всіх слідах моїх летючих,<br />
О Вродо, твій рясний і променистий цвіт.

2. Вагались мудреці, душа в сумнім ваганні<br />
Прощалась з божеством, відбившися доріг,<br />
Я виплекала в ній надію і змагання,<br />
Я землю привела до господевих ніг.

1. Ти, келиху дзвінкий, вина і меду повний,<br />
О Пристрасте, де твій неподоланний спів?<br />
Твоя дочка в сльозах і горнеться, безмовна,<br />
До вкритих травами і згаслих вівтарів.

2. Любов без берега і чистота без плями...<br />
Посиротився світ, і люд замкнув серця.<br />
Коли ж ти займешся над людськими ночами,<br />
О Зоре нoвих днів, без краю і кінця?

Перекладач: Микола Зеров