Душко моя розмайная,<br />
Душко розмаїта,<br />
Що з тобою учинити,<br />
Де тебе подіти?

Посаджу тя у садочку —<br />
Буде рожа клясти,<br />
Що ю люди забувають,<br />
Тебе зовуть щастєм.

Спишу твої чорні очі<br />
Віршем на папері —<br />
Скаже цісар мене вбити,<br />
Що людей химерю.

А як в пущу тя в діброву<br />
Пташков-щебетюшков —<br />
Буде плакать соловейко...<br />
Що ж робити мушу?

Хіба пущу тя до бога,<br />
Відки й ти ся взяла,<br />
Аби рожі з соловейком<br />
Мене не вклинали!