Дума про трьох вітрів
Дума про трьох вітрів
На ранній весні-провесні,<br /> Гей, на світанню гук.
Ой за горами, за високими,<br /> Там за морями та за глибокими,<br /> Ще й за шляхами несходимими —<br /> Рано-пораненьку Ясне Сонечко сходило,<br /> Ясне Сонечко сходило, братів своїх, Вітрів, до себе іскликало,<br /> До них словами промовляло:<br /> "Брати мої!<br /> Вітри мої!<br /> Брати мої любі, милі,<br /> Вольні, прудкокрилі!<br /> А станьте ви на рівні ноги:<br /> На гори, доли, на людяні шляхи, на перелоги —<br /> Летіть-співайте,<br /> Про мене, вашого брата старшого, Ясного Сонечка,<br /> Людям повідайте.<br /> А уже ж я та не по-зимньому грію:<br /> Зоря з зорею перемигнутися не вспіє,—<br /> Як я поломенію".
Теє Вітри зачували,<br /> На рівні ноги ставали,<br /> На різні сторони свої дужі крила розправляли.
На ранній весні-провесні,<br /> Гей, на світанню гук.
Що перший Вітер молодий —<br /> Лукавий Сніговій —<br /> Та так собі подумав, так помислив:<br /> "А чи не краще б було,<br /> Коли б ти, братіку мій, Ясне Сонечко, та по-зимньому ісходило?<br /> Бо цю землю тільки пригрій —<br /> То вже й клопіт імій".<br /> Тож перший Вітер — Сніговій-Морозище —<br /> Летить, гуде, свище,<br /> Снігом хати обкидає,<br /> З людей насміхає:<br /> "Це вас, — каже, — Сонечко веснянеє вітає".
Тоді теє люди зачували,<br /> Одне д´одного словами промовляли:<br /> "Ой не буть, видно, весні, як об Різдві грому,<br /> Коли до нас говорять по-чужому".
На ранній весні-провесні,<br /> Гей, на світанню гук.
Що другий Вітер молодий —<br /> Безжурний Буровій —<br /> Та так собі подумав, так помислив:<br /> "Хай собі Сонечко як завгодно сходить —<br /> Чи по-зимньому,<br /> Чи по-весняному,<br /> Аби мені було можна пити-гуляти,<br /> Свою душеньку потішати".<br /> Тож другий Вітер налітає,<br /> Людям хати перекидає,<br /> Гірко так насміхає:<br /> "Це вас, — каже, — люде, весна та воля вітає".
Тоді теє люде зачували,<br /> Одне д´одного словами промовляли:<br /> "Як отака весна, як отака воля —<br /> Проклята ж наша доля!"
На ранній весні-провесні,<br /> Гей, на світанню гук.
Що третій Вітер молодий —<br /> Ласкавий Легіт-Теплокрил —<br /> Та так собі подумав, так помислив:<br /> "А спасибі Богові, що Сонечко на весну повернуло,<br /> А то б земля була навік схолонула, заснула".<br /> Тож третій вітер летить, співає,<br /> До всіх із ласкою та по-рідному промовляє,<br /> Жодного села, хатинки не минає,<br /> У драну шибку ще й пучками поторохкає-пограє:<br /> "А вставайте,— каже,— люде. Сонце вам усміхається,<br /> Вашого плуга земля дожидається".
Отоді теє всі люди зачували,<br /> Із хат з піснями вихождали,<br /> З великої радості святую землю цілували —<br /> Господа Милосердного прославляли!
На ранній весні-провесні,<br /> Гей, на світанню гук.