Молодий і лагідний Дубок
Під весняним дощиком промок;
Обтрусився, глянув на хмарки,
Випустив рожеві два листки
І завзято, хоч малий ще зріс,
Вітрові устав напереріз:
— Не пущу на жито й пшениці,—
Висушиш ти, Вітре, корінці!
Засміявся Вітер на Дубка,
Не злякався Вітер малюка.
Кличе Бурю: — Буре, закрути.
Забіяці віку вкороти!
І летить