Ще б кілька слів, хоча би зо два,<br />
і все – на місці, все – як слід.<br />
Лежить у голові, як лодва,<br />
стара, сліпа залежність від…

Та що перелік і для кого?<br />
Спочатку хоч собі втовкмач,<br />
що не в старого й не в сліпого<br />
питать за кожну із невдач.

В дні золоті і в ночі срібні<br />
ти не співав псалми, не звик.<br />
Для цього не такі потрібні<br />
душа, і шкіра, і словник.

Ти вибрав із усіх мелодій<br />
мотив отав у Космачі.<br />
Косити ходиш, ніби злодій, –<br />
нечутно, крадьки і вночі.

Ти думав: тут музикам грати?!<br />
На всі ці гори й небеса<br />
молись, аби пекла у п'яти<br />
хоч ворога твого коса.

Останні виють пси пастуші,<br />
останні моляться уста,<br />
цілуючи досвітні душі…<br />
Вони

приходять

неспроста!

Одна при одній! Ніде стати…<br />
За крок від правди і біди<br />
вже й ворогу шепочеш: брате,<br />
прикошуй

прадідів сліди…

Як звіра, гладиш проти шерсті<br />
оцей покіс, оцей поліг,<br />
оцей узір, де жоден хрестик<br />
не вишитий для губ твоїх.

Уже й коса не косить – миче<br />
з корінням… Вже в землі вона<br />
Собі шепочеш: чоловіче,<br />
якій худобі Ці сіна?

Останні виють пси пастуші,<br />
останні моляться уста,<br />
цілуючи досвітні душі…<br />
Вони

приходять

неспроста!

Невже ти косиш на чужому,<br />
спиною вчувши вила з тьми?<br />
Якщо й вертатимеш додому,<br />
невже співатимеш псалми?