Чи в Києві, чи в Полтаві,<br />
Чи в самій столиці<br />
Ходив чумак з мазницею<br />
Помежи крамниці.

І в крамницях, куди глянеш,-<br />
Сріблом-злотом сяє,-<br />
А йому то і байдуже:<br />
Він дьогтю питає!

Реготять купці дурнії,<br />
А він тільки сплюне<br />
Та й до другої крамниці,<br />
Багатшої, суне.

В найбагатшії крамниці<br />
Два купці сиділо,<br />
І туди чумак заходить<br />
З мазницею сміло:

"Добридень вам, добрі люди!"<br />
Та й зачав питати,<br />
Чи нема у них принаймні<br />
Дьогтю де продати.

"Нєту, нєту! — купці кажуть<br />
Та й, шельми, сміються: —<br />
Здєсь нє дьоготь — толькі дурні<br />
Адні продаються!"

А чумак їм: "То нівроку ж,<br />
Добре торгувалось,<br />
Що йно два вас таких гарних<br />
На продаж осталось".

1857