До зубного болю
До зубного болю
До зубного болю
Од тебе й світ мені немилий,<br /> Напаснику! Де взяти сили<br /> Знести твої отруйні стріли?<br /> Мов сто гармат<br /> Стріля в ушах, мов тягне жили<br /> Із мене кат!
Немало єсть у нас недуг —<br /> Грудей, кісток, очей і вух,<br /> Що співчуттям їх може друг<br /> Полегшить трішки;<br /> А як приходиш ти, навкруг<br /> Я чую смішки!
Запінений, зігнув я плечі,<br /> Пхнув лаву, розкидаю речі —<br /> I раптом чую із-за печі<br /> Веселий гук...<br /> Шалений, зичу я малечі<br /> Пекельних мук!
Бува, що й світові не рад,<br /> Такого зносиш бід і втрат!<br /> Коли вмирає друг чи брат,<br /> Що є пекучіш?<br /> Та над усе це ти стократ<br /> Нас гірше мучиш!
Де б не були місця незнані,<br /> Що пеклом звуть попи в казанні,<br /> Де ждуть нас муки несказанні,<br /> Мільйон гризот,-<br /> Я певен, що й у тому клані<br /> Ти верховод.
Пекельних полчищ голова,<br /> Губитель, вчуй мої слова!<br /> Тому, хто зазіхне, бува,<br /> На кращу долю<br /> Шотландії, пошли рік-два<br /> Зубного болю!