О мій рідний безталанний краю!<br />
Чи побачу я тебе? Не знаю.

Вечір — зорі — трави — срібні роси.<br />
Де не ступиш — пахнуть сінокоси.

Йдеш, як в казку, й сам ти мов із казки,<br />
Повний туги і щирої ласки.

Повний ласки, що, мов та водиця,<br />
Через край із серця твого ллється.

Сам не знаєш, де ти й звідкіля ти?<br />
Люди — браття, а природа — мати.

О мій рідний безталанний краю!<br />
Чи побачу я тебе? Не знаю...