До музи
До музи
1
Навіщо ти прийшла до мене<br /> й застукала в вікно?<br /> Навіщо серце б'є шалене,<br /> а думка з ним водно?
Навіщо ти прийшла до мене,<br /> веселкою заблиснула в вікні?<br /> Навіщо серце ти шалене<br /> в ці безпросвітні будиш дні?
2
Тисяча питаннів падає на наші уста,<br /> тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,<br /> тисяча зірок свої вказує нам дороги,<br /> тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста.
І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,<br /> моряки сліпі на корабельній світа вежі.<br /> Музо, вигнана за дійсності вузької межі,<br /> чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь?
3
Я не потраплю, я не зможу, я не зможу для тебе<br /> вирізьблювати, мов діаманти, вірші,<br /> як дні кругом все гірші,<br /> все гірші.
Але я знаю: в цю хвилину непригожу<br /> небавом, може, навіть нині<br /> нараз тебе побачу в простої людини<br /> чині.
4
Навіщо ти прийшла до мене<br /> й застукала в вікно?<br /> Навіщо серце б'є шалене,<br /> а думка з ним водно?
Навіщо ти прийшла до мене<br /> й застукала в вікно?<br /> Навіщо серце б'є шалене?<br /> А може, чує що воно.