До коня
До коня
Що, мій коню, що, мій добрий,<br /> Годі гарцювати,<br /> По байракам через рови<br /> Годі вже стрибати,<br /> Як, було, колись стрибаєш,<br /> Як, було, гарцюєш,<br /> Хропеш, іржеш, під собою<br /> І землі не чуєш.<br /> Шовкова твоя грива<br /> З вітром розмовляла,<br /> Удила в зубах скрипіли,<br /> Збруя вся тріщала.<br /> Не заржеш уже тепер так,<br /> Не пирнеш ніздрями,<br /> Не вириєш у коліно<br /> Ямки ти ногами.<br /> Тепер ледве ноги тягнеш,<br /> Голову схиливши,<br /> Невесело і дивишся,<br /> Три дні мов не ївши.<br /> Де та сила, що носила<br /> Тебе в чистім полі,<br /> Як яструба моторного,<br /> Що живе на волі?<br /> "Літа, літа все забрали, —<br /> Кінь сказав мовчавши. —<br /> Колись носивсь під тобою,<br /> Голову піднявши,<br /> Залізо в зубах скрипіло,<br /> Поводи ірвались;<br /> Тепер сіна не вкушу вже —<br /> Зуби поз'їдались.<br /> Шерсть, як стерня, піднялася,<br /> Не така вже стала<br /> Мнякесенька, гладесенька,<br /> Як колись бувала".<br /> Правду, конику, ти кажеш,<br /> Літа все забрали,<br /> Як здумаєш, під Москвою<br /> Як колись стояли.<br /> Гарно, весело жилося,<br /> Відкіля все бралось!<br /> Серце нудьги не бачило,<br /> З горем не стрічалось.<br /> До циган, було, поїдеш,<br /> Пісень заспівають,<br /> Загаркають, затанцюють,<br /> Душу потішають.<br /> Інколи і так траплялось:<br /> Все позаставляєш,<br /> Копійки нема в кишені —<br /> Байдуже, гуляєш!<br /> Тебе, було, осідлаю,<br /> Я на тебе сяду,<br /> Шабля збоку брязкотіла,<br /> Ментик літав ззаду.<br /> Минулося, не вернеться<br /> Уже серцю радість;<br /> Пройшли літа молодії,<br /> Вже приходить старість.<br /> Тобі, коню, усе не так,<br /> Ти горя не знаєш:<br /> Овса трошки да водиці —<br /> Дак ти й не скучаєш.<br /> А тут думка, а тут серце<br /> Як почнуть змагаться:<br /> Нащо літа погубив так?<br /> Їм вже не вертаться,<br /> Як тій воді, що весною<br /> Із-під снігу ллється,<br /> Хлюпочеться по ямочкам,<br /> Неначе сміється.<br /> Несе, що їй попадеться,<br /> Де схоче — покине,<br /> Да не довго попограє —<br /> І сама погине.<br /> О! Якби тая водиця<br /> Да не запинилась,<br /> Не одному б в жарке літо<br /> Вона пригодилась.<br /> Якби ти не такий щирий<br /> І я не завзятий,<br /> Не прийшла б ще наша пора<br /> Де так розмовляти.<br /> Люта доля щастя моє<br /> Кинула у воду<br /> Глубокую да й сказала:<br /> "Шукай собі броду".