Тобі же, полюбовниче Боянів,<br />
Що синього хотів-єс випить Дону,<br />
Тобі ж коліно своє не приклоню?<br />
Заграли в срібло-злато вельми рано!..

В неділю вельми рано, князю й пане!<br />
Але не в похід вже й не пити Дону —<br />
Во струни золоті бояни дзвоня<br />
У твою путь, у світлу путь Трояню!

А ти пусти соколів десять, пане,<br />
Соколів десять ясних вельми рано<br />
На тих лебедів стадо — мої думи!

А ні — то я їх пущу, мій соколе!<br />
Червоним щитом переложу поле!<br />
А ти благослови ми, Остроуме!