До гостей
До гостей
Ми до гостей приязні хоч коли!<br /> Кинем для гостя і плуг, і воли,<br /> Підем вказать йому стежку до хати,<br /> З гостя нізащо не візьмемо плати;<br /> Бо нам казали розумні батьки:<br /> Божою ласкою овощ — садки,<br /> Жито з пшеницею родить нам поле<br /> Не для одних нас, на всякого долю!<br /> Як чоловікові ми не дамо,<br /> Бог покарає, — самі помремо!<br /> В сльоту, зимою ми приязні:<br /> Стукне гость в перші чи в треті півні, —<br /> Встанемо, відчинимо гостю ворота:<br /> "Гостю! ночуй в нас, і постіль отсе,<br /> Є і для коників, є в нас сінце...<br /> Бач, який вітер мете і гукає!<br /> Тільки не внось свого, гостю, звичаю...<br /> Батько казав, що, як свій оддамо,<br /> Ми і дітки наші пропадемо".