Ні, не питай, чому тужлива дума<br />
Серед забав оповива мене,<br />
Чому мій зір блукає, повен суму<br />
Чому життя не надить чарівне.

Та й не питай, чому навік душею<br />
Я розлюбив веселість і любов.<br />
I жодної не назову своєю:<br />
Хто раз кохав, не покохає знов,

Хто щастя знав, той щастя не зазнає.<br />
Коротка мить — і радості нема.<br />
Від юних днів, від пестощів і раю<br />
Нам тягота лишається сама.