Під перші жайворонків співи,<br />
Щорік, з теплом погожих днів<br />
З'являлась дивна красна діва<br />
В долину вбогих пастухів.

З якого краю, неназванна,<br />
Приходила, ніхто не знав;<br />
Прощалась діва осіянна —<br />
I слід за нею пропадав.

Вона щасливила ласкаво,<br />
Блаженством повнила серця,<br />
Але бентежив величавий<br />
I чистий блиск її лиця.

Плоди пахучі, розбуялі<br />
I пишний цвіт несла вона,<br />
Що в світлі іншому зростали,<br />
Де інша, ліпша сторона.

Вона між людом їх ділила,<br />
Тому плоди, тому квітки;<br />
Юнак, і муж, і дід похилий —<br />
Всі мали дар її руки.

I всім уміла догодити,-<br />
Та юна пара надійшла,<br />
I їй вона найкращі квіти,<br />
Дар найрозкішніший дала.



Переклад М. Ореста