Туди, де чулись танців звуки,<br />
Ми йшли, узявшися за руки,<br />
Вночі: то був розпусти дім.

Там розгорялися й скандали,<br />
А Штравса не що інше грали<br />
Як "Treues Liebes Herz", мов грім.

Подібні часом до гротесків<br />
І фантастичних арабесків<br />
На шторах тіні там росли.

Дивились ми на танців зміни<br />
Під звуки горна й віоліни,<br />
Так листя б вітер гнав з імли.

Немов на дроті автомати,<br />
Тряслись там силуетів шати,<br />
Повільно зводячи кадриль.

То, начебто іспанські гранди,<br />
Встрявали всі до сарабанди,<br />
І сміх лунав, як гомін хвиль.

А часом привид в їхнім рої<br />
Клонивсь до ляльки заводної,<br />
Щоб спів розлунювати свій.

Та ще страшна маріонетка<br />
Виходила, і сигаретка<br />
Ти пасувала, мов живій.

Тоді сказав я наостанці<br />
До милої: "То мертві в танці<br />
Кружляють, ти не заздри їм!"

Вона ж на голос віоліни<br />
Переступила темні сіни:<br />
Любов зайшла в розпусти дім.

І враз притихли крики й свисти,<br />
Урвали танець танцюристи,<br />
Змилила скрипка у грача.

А шляхом, виникнувши в далях,<br />
Брела зоря в ясних сандалях,<br />
Як перелякане дівча.