Надворі лютує стужа...<br />
Дайте дух перевести:<br />
Старе тіло щось нездужа,<br />
До воріт не добрести.

Поневолі в самотині,<br />
Не виходячи, сиджу<br />
Та в нетопленій хатині<br />
Мерзну, гибію, дрижу.

Гірш і гірш моя недуга,<br />
Менш і менш стає тепла...<br />
За віконцем мерзлим хуга<br />
Скаженіти почала.

Де ж весна, де літо красне,<br />
Ранки соняшні, блакить?<br />
Пусто, темно; сила гасне;<br />
Дров немає затопить.

От забудусь ненароком<br />
(Все я сам — як день, так ніч)<br />
І дивлюсь надійним оком<br />
На розвалену вже піч.

Б’ється серце нетерпляче,<br />
Туманіє голова;<br />
В очах — полум’я гаряче,<br />
В думці — свічка та дрова.