Сварка так закінчилася, що старий Чюпей відокремився від дітей і від сьогоднішнього дня спить на дворі, а діти в хаті. То вони до нього нічого не мають, а він до них нічого, хоть най зараз хата валиться.
І дід скорчився під колешниною на в’язці мерви, аби спати, але очі не зажмурюються, у голові вариться:
— Абисте-си тоги доробили, коли вода горі піде, абисте-си на своїх дітей такого діждали!...