Десь там поволі, ледь помітно...
Десь там поволі, ледь помітно...
Десь там поволі, ледь помітно,<br /> Вже далі сірість огорта,<br /> А тут — таке ще світло,<br /> Така ще яснота!<br /> Там, осторонь,<br /> У мертвій порожнечі неба<br /> Горить ще сонце<br /> Жовтими полотнами полів<br /> (Пора жовтнева),<br /> Вогнями світлими<br /> Замріяних лісів,<br /> Ріки сталево-синьою стягою.<br /> Прощається земля<br /> Без слів<br /> Із царством світла і спокою...<br /> Її лице<br /> Спокійне і погідне,<br /> У кожній зморшці<br /> Струмують тихо<br /> Усмішки прозорі,<br /> Уся вона ласкава і привітна,<br /> I вдячність світиться<br /> В напівпогаслім зорі...<br /> I звернений той зір<br /> До білих стін<br /> Людських осель.<br /> Останній відблиск дня,<br /> Здається,<br /> Людям<br /> Від матері<br /> Напучення несе:<br /> "Ну, годі на сьогодні,<br /> Усім хай буде мир!"<br /> Сонце!<br /> Твое тепло<br /> До повних зібрано комір.