Неспокійно, нервово, із сторожкою чутливістю перебув Лука Матвієвич ніч.
Часто, на кілька хвилин заснувши, розплющував очи, перевертався з боку на бік, раз у раз підводив голову й зиркав на вікно з настирливою думкою, з гострим бажанням: чи швидко мине ніч, чи швидко розвидниться, настане день?
В його потьмареній уяві снувалися уривки ріжних картин і подій, без початку й кінця, без логічного ...