Де ті царі, що підуть з пастушками,<br />
коли зоря засвітить ув очу?<br />
Мовчать сніги над нами і під нами.<br />
На стіл різдвяний ставимо свічу.

Нам вистачило страху правди й бомби.<br />
Нам, кинутим у світ, як на прорив,<br />
про віру, що вернулась в катакомби,<br />
волхви звістують. Наче хтось просиві

Куди ми йшли, коли зоря погасла,<br />
до того ж, кажуть, "на межі епох"?<br />
Невже ж то вибирать було, як ясла:<br />
"за нами майбуття" чи "з нами бог"?

А про стаєньку ветху і маленьку<br />
співали рідні мати і земля…<br />
Забули тріє царі ту стаєньку.<br />
Ми не забули. З нами немовля.