Адам Міцкевич<br />
Данаїди. Сонет

Перекладач: В. Струтинський

Жіноцтво чарівне! Де вік той золотий,<br />
Коли за платтячко гаптоване, за квіти<br />
Юнак у дівчини міг серденько купити<br />
I милій голубів прислати у свати?

У наш вік дешево цього не досягти.<br />
Та, котрій злота дав, ладна пісень просити;<br />
Та, котрій серце дав, спішить мене женити;<br />
Оспівана пита: "А чи маєтний ти?"

О Данаїди! Вам, немовби до безодні,<br />
Дарунки і пісні я кидав повсякчас,<br />
І от перетворивсь із щедрого в скупого.

Хоча я до краси чутливий і сьогодні,<br />
Хоч мушу славити і надаряти вас,-<br />
Тепер, все даючи, не дам вам серця свого.