Далеко од родини...
Далеко од родини...
Далеко од родини<br /> І на чужій немилій стороні<br /> Броджу понурим я за краєм України<br /> І думаю про вас, слов'янськії пісні.<br /> Один живу поміж чужими,<br /> Нігде собі привіта не найду;<br /> Куди не повернусь, куди я не піду,<br /> Все я один із вами, жалібними,<br /> Як той туман, що по весні<br /> Лягає ранком по долині;<br /> Отак від вас, слов'янськії пісні,<br /> Туманить горе на чужині<br /> Мене, журливого по Україні.<br /> Чим думаю про вас я більше,<br /> То тим на серці у мене<br /> Становиться все гірше, гірше,<br /> І я біжу у поле від нудьги,<br /> І там, на волі, на просторі<br /> Святі пісні, свою нудьгу<br /> Горам, долинам віддаю,<br /> А сам таким заллюся горем,<br /> Що аж ввесь світ покажеться мені<br /> Нудним, сумним, слізьми облитим,<br /> Темніше темної тюрми,<br /> В могилу бачиться заритим!<br /> Ох, тяжко жить на стороні:<br /> Для тебе тут усі чужії;<br /> Чужі дівки, чужі пісні,<br /> І ясне сонечко темніє.<br /> Чужа, далека сторона<br /> Мегді давно вже опостила:<br /> По всякий час привітлива душа<br /> Зове туди, де милая родина,<br /> Уся в садках, та пишная така,<br /> Мов квіт в невідомій долині, —<br /> І де пісні слов'янської дівчини<br /> Кохають серце козака!<br /> Туди я думку шлю і сльози!<br /> Коли ж, коли, великий боже,<br /> Мене пошлеш на рідний край,<br /> Де мав я радість, мав я рай.