Чвари в сералі
Чвари в сералі
Було колись — гуляв свободи вихор рвійний,<br /> Було колись — ревли страшні великі війни,<br /> Нагальний ураган;<br /> Було колись — цвіли Маренго і Ваграми,<br /> Осліп би, гледючи на велич панорами,<br /> Сам Таціт-стариган;
Було колись — гули вантози і фрімери,<br /> Чий подих вúзвольний розвіяв зла химери,<br /> Старого мотлох змів;<br /> Було колись — немов безглузді забобони,<br /> Впрах розсипалися Бастілії й Бурбони<br /> Від реготу громів;
Було колись — ішли народжені добою<br /> Титани-велетні проти богів до бою,<br /> Нестримано-палкі;<br /> Було колись — пливли в безкрай віків широкий<br /> Між хвиль Республіки буремно-грізні роки,<br /> Мов чудища морські;
Було колись — росли Сен-Жюсти і Дантони...<br /> А нині Франція в зловонній твані тоне,<br /> Над нею цар-мікроб;<br /> I дивиться вона некліпаючим оком,<br /> Як в крапельці води бацила б'ється з коком —<br /> Два збудники хвороб!
Ганьба! Куди не йди, то тільки й поговору —<br /> Хто в повелителя добудеться фавору:<br /> Мопа а чи Морні?<br /> Заслуги в них обох перед двором окремі;<br /> Хто ж дужчий? В одного є спільники в гаремі,<br /> В другого — між двірні.