Спалюйся жінками,<br />
Серце ж замикай<br />
I чимдуж тікай<br />
Від епіталами.

Щоб забути — пий!<br />
Завжди при горілці<br />
Знайдеш на тарілці<br />
Місяць золотий.

Хай нас кривдять люди<br />
Та й по всій журбі?<br />
Ціну ми собі<br />
Знаєм без облуди.

Хто ми є такі —<br />
Власна кров співає!<br />
Що? Будяк шпиняє<br />
В ноги колючки?

Б'є тебе в ланити<br />
Вітер, той гультяй?<br />
Ти ж іди, співай,<br />
Рви рожеві квіти.

Все на краще йде<br />
В світі цім найгіршім!<br />
Тільки твердо вирішім<br />
Не двоїть ніде.

По закону злоби<br />
Судить тебе хам —<br />
А благим богам<br />
Гріх твій до вподоби.

Знов, душе, цвісти<br />
Будеш в емпіреї,<br />
Гордою зорею<br />
Сяять з висоти!

Ти ж у цій юдолі<br />
Не із тих бідах,<br />
Що в один лиш мах<br />
Дробить молот Долі.

Добрий твій метал,<br />
Литий, битий, кутий,<br />
Вийде із покути<br />
Вище всіх похвал.

Мов жадана гостя,<br />
Благісним мечем<br />
Блиснеш над плечем<br />
У Побідоносця.

I Архістратиг<br />
Радо тебе прийме,<br />
Як замаєш крильми<br />
На вітрах святих.

Це ж у катастрофі<br />
Усміх серед сліз,<br />
Це ж мов крин, що зріс<br />
На гіркій Голгофі...

Трохи ще поспи,<br />
Мов огонь в кресиві,<br />
В тихім надпориві<br />
Трохи потерпи.