Чотирнадцяте липня
Чотирнадцяте липня
Той спомин бранцеві — як воля пожадана,<br /> Я був іще малий, коли зачувся крик:<br /> "Гей, на Бастілію! До зброї, громадяни!"<br /> I все пішло туди — купець і ремісник.<br /> Як зблідла дівчина і як жахнулась мати,<br /> Зачувши рев гармат і барабанний гнів.<br /> Та переміг народ. Бастілію узято,-<br /> I весь у сонці день святочний заяснів,<br /> У сонці заяснів..
Всі обіймалися — убогий і багатий,-<br /> Жіноцтво славило і вояків, і бій,<br /> Вертали в синьому герої дня солдати<br /> У бурі оплесків і в юрмі гомінкій.<br /> Втонув тоді король у глибині неслави<br /> I всюди Лафайєт хвалою заряснів,<br /> I волю я відчув, і крила я розправив,-<br /> I весь у сонці день святочний заяснів,<br /> У сонці заяснів.
На другий день мене дідок один учений<br /> Повів на згарище, до замкових руїн.<br /> "Мій сину,— мовив він,— тут деспотизм шалений<br /> Душив народ — раба серед понурих стін.<br /> I, прагнучи людське донищити коріння,<br /> Він стільки, стільки нір для в'язнів поробив,<br /> Що з першим натиском запалася твердиня,-<br /> I весь у сонці день святочний заяснів,<br /> У сонці заяснів.
Свобода, друже мій, то давня бунтівниця.<br /> I от, озброївшись прапрадідним мечем,<br /> Прийшла затерти слід тиранської в'язниці,<br /> I Рівність з янгольським з'явилася лицем.<br /> А з ними розлилось небесних бур свавілля<br /> То голос Мірабо безчесний двір громив,<br /> Він гасло нам подав: "Іще одну Бастілью!"<br /> I як у сонці день святочний заяснів,<br /> У сонці заяснів.
Що ми посіємо, пожнуть усі народи,<br /> Ми дебатуємо — і нишкнуть королі,<br /> А їх вінці тремтять, і про дари свободи<br /> Піддaні шепчуться по всій уже землі.<br /> Таблиці людських прав нову добу прискорять,<br /> Всю землю обійдуть грозою буйних злив,<br /> А з цих руїн господь новітній світ утворить..."<br /> Ах, як у сонці день святочний заяснів,<br /> У сонці заяснів!
Я не забув дідка і ту пророчу мову,<br /> Дарма, що сорок літ по тому перейшло,<br /> I за решоткою мені згадалось знову<br /> Те чотирнадцяте, те дороге число.<br /> Свободо! Голос мій не зможуть подолати,<br /> Тобі веде хвалу мій непокірний спів.<br /> Зоря всміхнулася, позолотила грати,-<br /> I весь у сонці день святочний заяснів,<br /> У сонці заяснів!