Чому, сказати, й сам не знаю,<br />
Живе у серці стільки літ<br />
Ота стежина в нашім краю<br />
Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,<br />
Де обрій землю обніма,<br />
Нема кінця їй в темнім лузі,<br />
Та й повороту теж нема.

Кудись пішла, не повертає,<br />
Хоч біля серця стеле цвіт,<br />
Ота стежина в нашім краю<br />
Одним одна біля воріт.

Дощами мита-перемита,<br />
Дощами знесена у даль,<br />
Між круглих соняхів із літа<br />
Мій ревний біль і ревний жаль.

1970