Шарль Леконт де Ліль<br />
Червоне світило

Перекладач: М. Орест

<blockquote>І буде в безодні неба велике червоне<br />
світило на ім'я Сагіль.<br />
Раббі Абен-Езра<br />
</blockquote>

В безмірності німій лиш хвилі летаргічні,<br />
Заливши неживий материків простір,<br />
Здимаються, немов громаддя чорних гір;<br />
Палає лиш Сагіль у тьмі ночей трагічній<br />
І в води втуплює скривавлений свій зір.

В цій прірві без буття, в цім безкраї суворім,<br />
В недвижності глухій цих голих самотин<br />
Грізнuй Сагіль горить. Останній свідок, він<br />
Всесвітній сон своїм кривавим стежить зором,<br />
І з ним понуріша стає пітьма пучин.

Ненависть, біль, любов, хист, розпач і тривога,<br />
Те, що обожнюють і мріють, те, що лжить,<br />
Земля і Небо — все пропало, зникло вмить,<br />
І над забутим сном Людинного й Живого,<br />
Криваве сяєво ллючи, Сагіль стоїть.