Могутніх ферм мереживо прозоре,<br />
Залізний ляск і двоколійна путь<br />
В широкий світ непереможно звуть,<br />
Де йде життя і довгу ниву оре.

Де Болдині дрімали тихі гори,<br />
Де плавав сіверський рибалка Круть,<br />
Б’ють молоти, нові часи кують<br />
І будять лугу займище просторе.

А там, позаду, на валу міськім<br />
Біліють вежі, золотом густим<br />
Горять хрести — і тиша залягає.

Плекаючи, що в давнині жило,<br />
Останні дні дрімотно досинає<br />
Олегів мужніх престаре кубло.

11.05.1930