Чарки не торкані. І вже немає дня.<br />
Надходить вечір, сумом оповитий.<br />
Іде далекий гість, і вість його трудна,<br />
і хилить гриву кінь його підбитий.

Киреї скинемо. Не буде більше чти<br />
ні корчмі степовій, ні славним дітям Трої.<br />
Підбитий, мовчазний – з-під Мірчи, де брати,<br />
дійшов славетний час. Розійдемось, герої…

Розійдемось в степах. Хай затягають дні<br />
рубцями борозен шляхи розбиті волі.<br />
Не буде більше чти ні шаблі, ні струні,<br />
ні учті січовій у Насті Горової…