БРЕХНЯ — Ти знов, Капцан, прийшов в брудній сорочці до школи?— звернувся учитель до хлопчини першого шкільного року, який вже третій тиждень не зміняв своєї сорочки.— Ти чому не вбрав чистої .сорочки сьогодні? — Я не хочу! — Чому не хочеш? — Бо чиста сорочка скоро брукаєся, а мама відтак б'ють. — То таки не хочеш перебратись? — Ні! — Прошу пана, його мама сьогодні так били, а він таки не хотів вбрати,— промовив один хлопець, сусід Капцана. — Він бреше! — відозвався Капцан. — Ні-ні, я не брешу. Пан казали, що брехати не можна. Я таки ВИДІВ! — боронився хлопець. Учитель викликав Капцана насередину. — Дивися, хлопче, в яких всі діти чистих сорочках. Ти лиш один між ними такий брудний. Тобі не сором? — Ні! — А як виглядає краще хлопець: в брудній чи в чистій сорочці? — В чистій. — А чого ж ти ходиш в брудній? — Бо в брудній ліпше гратися. — Ану слухай, хлопче! Завтра приїжджає до нас пан інспектор. Тобі небуде соромно, як він перший раз побачить тебе, і в брудній сорочці? Хлопець надумувався. — Правда, що ти завтра чистенько приберешся? — Правда. — Ну, побачимо, чи ти любиш правду. А ти знаєш, що брехати некрасно? — Знаю. На другий день прийшов Капцан в чистій сорочці до школи. Навіть вимив ноги і підперезався новим красним пояском. Учитель похвалив хлопця і почав науку. Капцан замість до книжки заодно глядів на шкільні двері. Кожної хвилі сподівався він, що двері відчиняться і до класу увійде інспектор. Учитель спостеріг, що хлопець страшно нетерпеливиться. — Капцан, ти чому не уважаєш? — А пан нащо брехали? — відповів на те обурений хлопчина. — Коли я брехав? — А вчора. Казали, що пан інспектор приїдуть, а їх нема. — Не так! Пан інспектор мав приїхати, але, видно, щось йому сталося. Може, заслаб... — Ади, пан знов брешуть! — прошепотів Капцан до свого товариша. Аж тепер учитель зрозумів страшну свою похибку. Йому мимоволі прийшли на гадку слова. "Ах, коли б я умів сопілкою пастушою приманити вас назад!" Приманити знову дитячі душі і розвіяти в них сумнів про правдомовність їхнього учителя.