Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе?<br />
Кого там доводять, доносять, у землю яку?<br />
Кому там забаглося Миклащука з Прокурави?<br />
Кого там він має купати в кривавім піску?

Ніхто не розкаже, не скаже, не вишепче: досить!<br />
Ніхто вже не може розтерти цю правду у прах.<br />
Тебе вже, мій брате, виводять, виносять, доносять.<br />
З тобою, мій брате, прощаються в дальніх пісках.

Ми будемо довго криваві роки розгрібати.<br />
Ніхто вже не може розтерти цю правду у прах.<br />
Тебе вже виводять, доводять тебе вже, мій брате.<br />
Шукають тебе вже, мій брате, у дальніх пісках.

Це значить, нарешті, що нас небагато, це значить,<br />
що нам не поможуть, нарешті, ні честь, ні обман.<br />
Це значить нарешті, мій брате,

що кожен твій братчик

і завтра ще встигне зірвати свій "чорний тюльпан".

І як нам носити цю днину в очах, Ярославе,<br />
і кров, що по наших по жилах тече і тече?<br />
Ми навіть живем і вмираєм, хоч ми з Прокурави,<br />
хоч ми навіть прірві вселенській підставим плече.