Боровик
Боровик
Вийшов в поле боровик<br /> та й узявся в боки,<br /> бо він бачити не звик<br /> обрії широкі.
Покрутився на нозі,<br /> реготом залився,<br /> танцюристці-стрекозі<br /> в пояс уклонився.
Довго зайчика ганяв,<br /> виспавсь на пісочку.
Коли вечір вже настав,<br /> викупавсь в струмочку.
Треба вже й додому йти,<br /> суне ніч-циганка.
Почала гриба трясти<br /> люта лихоманка.
Розболілась голова,<br /> коле в усі, нежить...<br /> Може, з тиждень або два<br /> боровик пролежить.
Заблудився серед трав,<br /> наколов десь ніжку,<br /> ледве-ледве дочвалав<br /> і упав на ліжко.
В хаті — лишенько моє!<br /> Щось страшне знялося:<br /> батько в груди себе-б'є,<br /> мати рве волосся.
Звали знахаря-крота,<br /> забігала мишка...<br /> Горе! в грудях хрипота,<br /> в легенях задишка.
З хліва кликали жука,<br /> ящірку-ворожку,<br /> прикладали павука,<br /> розтинали ніжку.
Виганяли переляк<br /> ("Йди, мовляв, до лиха!").<br /> Боровик палав, як мак...<br /> (Думали, бешиха...)
Йшла бабуся, як на те<br /> очі вже старенькі,<br /> не розгледить, що росте —<br /> погань чи опеньки.
Йде, нагнеться, візьме щось<br /> і у кіш положить,<br /> і старій чогось здалось,<br /> що вона поможе.
"Гей, до нас, бабусю, йдіть!"<br /> закричали з хати.<br /> "З ліжка дворого зведіть,<br /> треба рятувати!"
В руки хворого взяла,<br /> плигає, сміється<br /> і цілує без кінця:<br /> "Боровик, здається!
Йди до гурту! Веселіш<br /> буде тут малому..."<br /> І, поклавши його в кіш,<br /> понесла додому.