Етере тихий! Завжди в нещасті ти<br />
Беріг мій дух — і в подвиг шляхетний, ввись<br />
Крилив єство моє ти чисто,<br />
Геліос-вождю, промінням можним.

О добрі боги! Бідний, хто вас не зна,<br />
В грудях він диких розлад повік несе,<br />
I світ для нього ніч, і жадна<br />
Радість йому не цвіте, ні пісня.

Довічно юні, живите ви в серцях,<br />
Що люблять вас, дитинно-ясні чуття<br />
I в тузі темній і блуканні<br />
Генію ви не дасте загинуть.