Має крилами Весна<br />
Запашна,<br />
Лине вся в прозорих шатах,<br />
У серпанках і блаватах...<br />
Сяє усміхом примар<br />
З-поза хмар,<br />
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить<br />
Майорить,<br />
Довгождана, нездоланна...<br />
Ось вона — Блакитна Панна!..<br />
Гори, гай, луги, поля —<br />
Вся земля<br />
Їй виспівує: "Осанна!"

А вона, як мрія сну<br />
Чарівна,<br />
Сяє вродою святою,<br />
Неземною чистотою,<br />
Сміючись на пелюстках,<br />
На квітках<br />
Променистою росою.

І уже в душі моїй<br />
В сяйві мрій<br />
В’ються хмелем арабески,<br />
Миготять камеї, фрески,<br />
Гомонять-бринять пісні<br />
Голосні<br />
І сплітаються в гротески.

1912