Білі акації будуть цвісти<br />
в місячні ночі жагучі,<br />
промінь морями заллє золотий<br />
річку, і верби, і кручі...

Будем іти ми з тобою тоді<br />
в ніжному вітрі до рання,<br />
вип'ю я очі твої молоді,<br />
повні туману кохання...

Солодко плачуть в садах солов'ї,<br />
так, як і завжди, незмінно...<br />
В тебе і губи, і брови твої,<br />
як у моєї Вкраїни...

Ось вона йде у вінку, як весна...<br />
Стиснулось серце до крику...<br />
В ньому злилися і ти, і вона<br />
в образ єдиний навіки.

1927