Біга зайчик-скакунець,<br />
В затишок тікає.<br />
А зима на помелі<br />
Зайця доганяє.

Зайчик бачить, що біда —<br />
Під дубом сховався.<br />
А зима тут снігу — кидь!<br />
Там малий й зостався.

А от білка із дупла<br />
Хвостик виставляє.<br />
А зима в дупло мерщій<br />
Снігу напихає.

А як вгледіла вона<br />
Горобців на гілці,<br />
Плиг туди — і горобці<br />
В сніговій тарілці.

А уранці, щоб спочить,<br />
На сосну злетіла,<br />
І в ту ж саму мить сосна<br />
Снігом забіліла...

Дужче сонце припекло,<br />
Розлило струмочки<br />
І промінням золотим<br />
Просякло листочки.

Бачить з лютістю зима,<br />
Що не буде долі,<br />
А морозика нема<br />
Ні в гаю, ні в полі.

А вітри-гінці летять,

Про весну співають.<br />
Сосни весело шумлять,<br />
І струмочки грають.

Що робить, куди втекти,<br />
Як під носом лихо?!<br />
Покоритися, лягти<br />
Та умерти тихо...