Біда
Біда
Я несла свою біду<br /> по весняному льоду́.<br /> Підломився лід, і душа обірвалася.<br /> Камінцем під лід пішла,<br /> а біда, хоч і важка,<br /> та на самому краю<br /> і зосталася.
І з того само́го дня<br /> скрізь шука мене біда.<br /> Погово́ри з нею блудять з небилицями.<br /> Те, що я не померла́,<br /> знала край води верба,<br /> та ще перепели чули<br /> з перепилицями.
Хтось із них довів йому<br /> правду, пану моєму́.<br /> Вони видали мене, зговорилися.<br /> Від запа́лу сам не свій,<br /> рушив в мандри любий мій,<br /> а за ним біда з журбою<br /> учепилися.
І мене він наздогнав,<br /> в руки взяв, поцілував.<br /> А біда за ним в сідлі посміхалася.<br /> Лише день був і ще ніч,<br /> а біда на вічну віч,<br /> а біда на вічну віч<br /> та й зосталася.