Еміль Верхарн<br />
Безум

Перекладач: М.Терещенко<br />
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

Хоч ти єси слабий, і бідний, і похмурий,<br />
І стомлений — устань: себе ти подолав.<br />
Бажанням сміливим знеси свої тортури<br />
І горде серце кинь проти земних неслав!

Катуй знекровлений, хисткий кістяк жахливий,<br />
Скеруй свою ходу через багрець стежок;<br />
І язиком лижи, мов вітер лиже ниви,<br />
Свій біль, — впади і встань, — хай твій лунає крок!

Не маєш ти бажань і сподівань, — даремно!<br />
Безмежна зненависть ще тугою ячить,<br />
Ще над тобою скрізь лютує доля темна<br />
І, поки ти живий, зло гордовито мчить.

Та хай кохання знов, і хай тортури знову!<br />
Прекрасний і п'янкий цей божевільний шал —<br />
В нестриманій жазі знов пити клекіт крові<br />
І відчувати жах і насолоди пал...

О шкапо з кістяка і нервів слабосила,<br />
Що я навік загнав! — так у Полярних снах<br />
На конях вершники ебенових летіли<br />
І чули смерть свою у крижаних краях.