Безнайменна тиша
Безнайменна тиша
Пам’яті сіл,<br /> вимерлих під час голоду<br /> 1933 року
1. Г р у д н е в і с у т і н к и
Лет<br /> тіни хижака<br /> в провалля.<br /> Почовгана ногами<br /> із-під землі<br /> то тут, то там<br /> луска холодна.<br /> Розкидано хати,<br /> як вибілені вітром<br /> щелепи.<br /> Нависають<br /> із-під стріх<br /> гостренні зуби<br /> крижані.<br /> Зловісний час.<br /> І, скільки видно,<br /> аж до обрію,<br /> понакошлачувався<br /> сірий смух.<br /> У височеннім інії<br /> безвихідно<br /> блукають люди.
2. У б е з в і с т і
Глибшають<br /> хати,<br /> як западини,<br /> і вирячають<br /> на туман<br /> великі більма<br /> вікон.<br /> Заносить<br /> гостру клешню<br /> вечірній Рак<br /> з вологим золотим піском<br /> на спині.<br /> А глибоко внизу<br /> у кожній<br /> із осель давно минулих,<br /> безверхих і безстінних<br /> лежать<br /> часові непідвладно<br /> горілиць<br /> і дивляться у небо<br /> люди.<br /> І коливається<br /> у їхніх пучках<br /> по пломінчику.<br /> Метаються,<br /> страхаючись<br /> і безнадійно вириваючись,<br /> тіні.
3. П і щ а н и й г о л о с
Змагання людей і землі —<br /> могили незмінно глибшають.<br /> Чи буде у них світати?<br /> Чи засяє темінь земна? —<br /> Піски білозубі довкола,<br /> піски павутинні<br /> і дерево це,<br /> і гніздо з пташенятами,<br /> троянда дівоча<br /> і перстень, як знак вечірнього сонця, —<br /> це все піщане.<br /> А люди —<br /> вони у проваллях сердець.