Все починається на кручі,<br />
У поєдинку двох начал,<br />
Де сиві хвилі, ніби тучі,<br />
Летять на кам'яний причал.

Знов давній парус рветься з місця,<br />
Щоб не спинятися ніде.<br />
І невідомість, як невіста,<br />
Усміхнено обручку жде,

І вже од вогнища домівки<br />
На несходимі рубежі<br />
Зове надією мандрівка,<br />
Мов співом кревної душі.

Світ супокою — мов неволя.<br />
Тож буруном проклався слід —<br />
'Знімає руки з весел доля.<br />
І починається політ.

Летиш орбітою крутою<br />
За міжпланетне сповиття...<br />
І бранцям подорожі тої<br />
Нема й не буде вороття!