І знову зустріч. Це вже тричі<br />
У днях життя її зустрів.<br />
Тонке обличчя Беатріче<br />
Прозорий смуток загострив.

Лани. Пшениця колосисто ничить.<br />
Широкий вітер лине злотом хвиль.<br />
Добридень, польовая Беатріче,<br />
Селянська музо цих достиглих піль!

Куди ідеш? — Зажевріле обличчя<br />
Ховає марним порухом зусиль.<br />
У кошику вода та хліб і сіль, —<br />
Обід батькам. Не має часу. Кличуть.

Пішла. І тихий промінь ясно згас,<br />
І знов тече земний, звичайний час, —<br />
Немила праця, визначені стрічі...

Ось — міряй, обраховуй, конструюй,<br />
В умовний час хвилюйся і цілуй,<br />
І гірко знай, що є десь Беатріче.

6.08.1928