Бджола і Мухи
Бджола і Мухи
Хтось Мухам набрехав,<br /> Що на чужині краще жити,<br /> Що слід усім туди летіти,<br /> Хто щастя тут не мав.<br /> Наслухались дві Мухи того дива<br /> (Про се найбільше Чміль гудів).<br /> — Тут,— кажуть,— доля нещаслива,<br /> Дурний, хто досі не летів!<br /> Покиньмо, кумо, Україну,-<br /> Нехай їй хрін!<br /> Та помандруймо на чужину,<br /> Аж до веселих тих долин,<br /> Де доля кращая витає<br /> І, може, плаче, нас ждучи…<br /> Зими там, кажуть, не буває,-<br /> Гуляй, безпечно живучи! —<br /> Так одна Муха-цокотуха<br /> Базікала з кумою вдвох,-<br /> Коли поглянуть на горох —<br /> Сидить Бджола та мовчки й слуха.<br /> — Здоровенькі були! —<br /> Обидві Мухи загули.-<br /> От добре, що зустрілись з вами…<br /> А нуте й ви збирайтесь з нами! —<br /> На це Бджола сказала їм:<br /> — Шкода! Я рідну Україну<br /> Не проміняю на чужину,<br /> Нехай се щастя вам самим.-<br /> А Мухи разом задзижчали:<br /> — Ось годі, не кажіть!<br /> Жили ми тут — добра не знали,<br /> Бодай би так не жить!<br /> Не то пани, дурні селяни —<br /> Усяке шкодить нам;<br /> Щодня таке життя погане,-<br /> Колись так буде й вам.<br /> — Ні, я сього не сподіваюсь,-<br /> Сказала їм Бджола,-<br /> Мені шаноба скрізь була,<br /> Бо я без діла не тиняюсь.<br /> А вам —<br /> Однаково, що тут, що там,<br /> Ви ні на кого не жалкуйте;<br /> Обридло тут — туди мандруйте<br /> На втіху павукам.
Я про охочих до мандрівки<br /> Давно сказать хотів:<br /> Хто дома зледащів,<br /> Тому не жаль домівки.<br /> Діди мовляли їм колись:<br /> Ідіте, ринде,<br /> Куди інде,-<br /> Нащо ви нам здались?<br /> Там, може, вас не знатимуть,<br /> То й риндою не зватимуть.<br /> 1864-1872.