Така осіння сіра смута<br />
Тебе взяла із мого дому,<br />
Відвічна тайна незбагнута<br />
Упокоїла твою втому.

Така безсонячна година,<br />
В якій останні рожі жовкли,<br />
Тебе взяла від твого сина…<br />
Уста твої навіки змовкли —

Роздерли шати хризантеми,<br />
Вікно вмивалося сльозою,<br />
Ридав мій дім, мої тереми,<br />
Кожний кут плакав за тобою.

Скрізь — надходячий сумерк ночі<br />
Гасив останні блиски днини,<br />
Твої навіки згаслі очі<br />
Востаннє лили дві сльозини…

Прощай!.. Ітимуть дні рядами,<br />
Аж зрине ранок мого свята…<br />
Та чи з тобою, з всіми вами<br />
Стрінусь в долині Асафата?..

***

Джерело:Цифрова Українська Бібліотека.