Балада про вузлики
Балада про вузлики
Була колись у мене баба Корупчиха,<br /> Мені і досі її руки світять.<br /> Була баба Корупчиха темна, неграмотна,<br /> Мені і досі її руки світять.<br /> Пекла баба Корупчиха пироги з калиною,<br /> Мені і досі світ без неї темний.<br /> Хто був голодний — приходив до Корупчихи,<br /> Вона кожного вузликом наділяла.<br /> Хто був холодний — грівся у Корупчихи<br /> І виносив од леї вузлик у пазусі.<br /> Хто був безсовісний, той лишався безсовісним,<br /> А вона кожного вузликом наділяла.<br /> Як насняться мені сни чорнюші —<br /> Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик,<br /> Як насняться мені сни солодкі з калиною,<br /> Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик.<br /> Дуже журиться баба Корупчиха в могилі,<br /> Руки їй склали, не може зав'язати вузлика.<br /> Я не вірю у скатерки-самобранки,<br /> Вірю у вузлики баби Корупчихи.<br /> Сам їх бачив, сам їх розв'язував<br /> І зав'язав їх навіки у пам'яті.<br /> А Корупчиха білою хустиною запиналася,<br /> Вузлика під шию ніколи не зав'язувала.<br /> А ховали її у позиченій хустці,<br /> Бо свої вона у вузлики пов'язала...