БАГРЯНА ПІРАМІДА<br />
Сонет

Від неї кров – сторіками сторік,<br />
Земля наскрізь гарячкою просякла.<br />
Вона встає, багряна, хмаросягла,<br />
Уся – німий в пустиню синю крик.

Немов живий, прокляттям дише лик...<br />
Чиясь рука, погрозою набрякла,<br />
Возстала в твердь – і впала, і заклякла...<br />
Десь увійшов ще глибше в груди штик...

А в висоті, на виклублені хмари –<br />
Чорніш ночей нерукотворні мари, –<br />
Блідий, мов плат, у пурпурі від ран,

Весь у страсній незамкнутості зору,<br />
Простерся вождь, недвижен, бездихан,<br />
Небострімку увінчуючи гору.

Прага, 1928.